«Мінская вясна - Чарнобыльскі шлях, 26.04.1996»: Зянон Пазняк, Суд над членами УНА-УНСО в Білорусі.

Copyright © Старое Белорусское Телевидение и Радио ‪@SBTiR‬ : https://www.youtube.com/watch?v=iza5PN1zrSg ...Перша акція відбулася 24 березня. Організатором мітингу 24 березня виступила партія Білоруський народний фронт (БНФ), оргкомітет очолив особисто Василь Биков (відомий білоруський письменник і депутат Парламенту). Тоді протестувальники зібралися на площі Незалежності в Мінську і пішли до проспекту Франциска Скорини. Їм перегородив дорогу кордон міліції, але мітингувальники прорвалися через нього і влаштували ходу по проспекту Скорини.За різними даними, в ньому брало участь від 20 до 30 тисяч осіб, що скандували гасла: "Жыве Беларусь!", "Незалежнасць!", "Далоў Лукаша!". За пропозицією депутата Сергія Антончика, учасники мітингу збирали гроші "на квиток Лукашенка до Москви". Опозиція намагалася домогтися телевізійного ефіру біля будівлі телерадіокомпанії. Однак силовики відтіснили протестувальників від будівлі телерадіокомпанії. Потім учасники мітингу пішли до будівлі КДБ. Там закінчився мітинг і люди стали розходитися. В цей час на них напали спецпідрозділи міліції. Близько 17-ї години на проспекті Скорини, біля будівлі КДБ, спецназ напав на демонстрантів, б'ючи їх кийками на копаючи ногами. Це була перша подібна акція з боку силовиків незалежної Білорусі.Було заарештовано близько 30 осіб. Багато людей було поранено. Квітень-травень 2 квітня президенти Єльцин і Лукашенко підписали договір про Співтовариство Білорусі та Росії. У Мінську відбулася нова хода чисельністю до 30 тисяч осіб. Газета "Свабода" писала, що три чверті присутніх були молоддю від 16 до 25 р. Наймасовішою і нійбільш запеклою акцією став "Чорнобильський шлях" 26 квітня. Напередодні в столиці поширювалися чутки, що для придушення протестів у Мінську можуть використати російський спецназ. Це підігрівало рішучість опозиції. Українські націоналісти з УНА-УНСО приїхали підтримати білоруські протести. 26 квітня відбулася хода по проспекту Скорини. Оцінки чисельності учасників різняться від 30 до 60 тисяч осіб. На мітингу виступав Зенон Позняк. Влада не дозволила мітинг і кинула на придушення протесту спецназ, армійські спецпідрозділи та російський ОМОН. Однак демонстранти влаштували опір. Вони перевертали машини міліції, вступали в сутички зі співробітниками правоохоронних органів. До лікарні потрапили понад 30 співробітників ОМОНу, і більше 200 осіб із Внутрішнійх військ, десятки і сотні людей у формі рятувалися, перепливаючи річку Свіслоч, в яку їх скидали протестувальники. Після акції було затримано сотні людей, Олександр Лукашенко розкритикував силовиків за пасивність. Кількох українських націоналістів було засуджено за кримінальними статтями, вони вийшли з білоруської тюрми в кінці 1996-1997 років. 1 травня Миколай Статкевич організував мітинг, який був жорстоко розігнаний ОМОНом.. https://be.wikipedia.org/wiki/Мінская_вясна Зянон Станіслававіч Пазняк (нар. 24 красавіка 1944, в. Суботнікі, Іўеўскі раён) — беларускі палітык і грамадскі дзеяч, археолаг, мастацтвазнаўца, пісьменнік. Адзін з заснавальнікаў «Мартыралогу Беларусі» (1988) і Беларускага Народнага Фронту «Адраджэнне» (1989—1999), старшыня Кансерватыўна-Хрысціянскай партыі — БНФ (з 1999). Виступ на підтримку Ічкерії та особисто Джохара Дудаєва, якого москалі таки вбили, але який залишився Героєм не тільки свого народу, іншАлла. Джохар Дудаєв (нохч.Dudin Musa-khant Dƶoxar,Дудин Муса-кӀант Джохар; нар.15.02.1944, с.Первомайське, Галанчозький район, Чечено-Інгушська АРСР, РФСР, СРСР — пом. 21.04.1996,Гехі-Чу, ЧРІ) — чеченський військовий, державний та політичний діяч, лідер чеченського визвольного руху у 90-х роках,перший президент Чеченської Республіки Ічкерія. У минулому Джохар був генерал-майором авіації Радянської армії. За національною ознакою Джохар разом з родиною та усім своїм народом у віці восьми днів був депортований до Казахської РСР. Згодом через це ж йому було відмовлено у вступі до військової академії. З 1962 р., аж до розпаду СРСР він служив у ВПС СРСР, дослужившись до звання генерал-майора авіації. Командував бомбардувальними дивізіями, які знаходилися у місті Полтава та Тарту. Під час служби в останній дивізії він керував авіабазою радянських стратегічних бомбардувальників Ту-22, які були призначені для Холодної війни. Тоді ж Дудаєв брав участь у розробці плану килимових бомбардувань 1986р. під час війни в Афганістані. Після розпаду СРСР Дудаєв став одним із лідерів Чечні, а вже 27 вересня 1991 року він став президентом Чеченської республіки Ічкерія. Однак, російська влада не визнала Ічкерію, у зв'язку із чим почалася Перша російсько-чеченська війна. Кавалер низки державних орденів СРСР. Зокрема, ордена Червоного Прапора, а також ордена Червоної Зірки. Його ім'ям названо близько 19 вулиць, алей та площ у різних містах країн Європи — Боснії і Герцеговині, Латвії, Литві, Польщі, Туреччині, Україні тощо. https://uk.wikipedia.org/wiki/Джохар_Дудаєв